Сорвал цветок и он увял…
Нет красоты той прежней.
А, мотылька, едва поймал,
Нарушил безмятежность.
Красиво крыльями махал,
Но умер на ладони…
И посему пиит сказал,
Дабы читатель понял…
А, коль правдивы строчки те --
Им никуда не деться.
Ведь прикасаться к Красоте,
Стараться нужно… сердцем!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
