Колись давно, на білому світі, жив маленький хлопчик, звали його - Сум. І мав він дуже велику мрію - стати щасливим і радісним, бо в своїй сім`ї він не мав жодного щасливого дня.
І задумав він піти по світу у пошуках Щастя.
Прокинувся він раненько, зібрав свої пожитки у маленький рюкзачок тай рушив по світу за Щастям.
Йшов він цілий день, дуже стомився, вирішив присісти на пеньочку відпочити, та раптом, як вискочить сзаду нього грибок:
- Ой, ти звідки взявся такий, ти хто? - запитав Сум.
- Я грибок Приг-Скок, живу в лісі, а ти хто такий?
- Я хлопчик Сум, ходжу по світу у пошуках Щастя.
- Ти шукаєш Щастя? Так тобі не потрібно більше нічого шукати, ти вже його знайшов. У нашому лісі є дуже багато Щастя: і ягоди, і усіляка зелень, а також саме велике Щастя - це моя сім`я грибів: Рижик, Пижик, Маслючок - з ними ти будеш дуже щасливий. То, що згоден залишитись?
- Ну добре, грибок Приг-Скок, ти мене вмомив, я залишуся з вами, можливо саме тут я буду почуватися щасливим,бо я ж навіть не знаю, яке воно те Щастя.
І стали вони жити в лісі, їсти ягоди, слухати спів соловейка.
Пройшло небагато часу, як сум почав згадувати своїх рідних, яких залишив вдома. А тим часом за ним дуже сумували його мама - Печаль і тато Труд, сестричка - Самотність і маленький братик - Непосміх. Так проходили дні та ночі.
Та Суму ніяк не вдавалося відчути подих Щастя. І одного разу він зрозумів, що щасливим він буде лише зі своєю сім`єю і вирішив повернутися додому. Як же швидко він біг, щоб скоріше побачити своїх рідних, і коли вже нарешті добрався додому і зазирнув з вулиці у віконечко, то побачив їх зібраних за великим столом з сумними обличчями.
- Як же я міг не зрозуміти раніше свого Щастя, тож щоб бути щасливим, потрібно дарувати Щастя іншим, а головне своїм рідним.
Він гучно відчинив двері і сказав: - Привіт, мене звати Щасливий, Сума більше немає, я знайшов своє Щастя. Пробачте мене і прийміть до своєї родини!
Так і стали вони жити-поживати в своєму маленькому будиночку і від тоді їх звали: мама- Радість, тато- Веселий, сестричка- Посмішка та маленький братик - Працелюб, а з ними дуже вдоволений своєю знахідкою Щастя, хлопчик - Щасливий!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А как это банато ,ну в тексте так написано ,немогу понять.А вобще такое слово еть или нет. Комментарий автора: Что касается слова "банато", тоесть "багато", заметив такую опечатку люди мудрые обычно стараются не задавать лишних вопросов, ведь суть произведения то и так ясна.
Поэзия : Анджей Мадей. Анавим - Ольга Сакун Автор этих строк - польский священник и монах Анджей Мадей (Andrzej Madej), в настоящее время совершающий свое пастырское служение в Туркменистане, поэт, произведения которого публиковались в различных польских изданиях.
Центральный персонаж произведений Анджея Мадея - это Иисус Христос, который с любовью направляет священника в его пастырской заботе о людях и присутствует в каждом мгновении повседневной жизни верующих. Каждая строка пронизана мыслью о Господе - центре и главном критерии его жизни. Всем своим творчеством священник исполняет свою миссию: "Идите и проповедуйте..."
Поэт с любовью и симпатией обращается в своих словах к местным жителям, которые каждым днем своей незамысловатой жизни показывают, что Бог с ними и не оставляет страждущих.
"Анавим" на языке Библии означает "униженный", "скорбящий", но в Писании это слово не относится только к социальному и экономическому положению. Анавим - это воплощение богатства в бедности, блаженства нищих духом, именно они в первую очередь призваны стать наследниками Царства Божия. К ним и обращает автор свою любовь, находясь вдали от родины.
Стихотворения А. Мадея мелодичны, наверное, именно потому, что он не заключает их в стандартные рамки рифмы и размера.
Публикуется с разрешения автора.
